безчестя

Безче́стя, -стя, -стю, -стям

Значення в інших словниках

1. безчестя — безче́стя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. безчестя — -я, с. 1》 Те, що завдає неслави; ганьба. 2》 заст. Грошова винагорода за образу чиновної особи, яку ображений міг стягнути з свого кривдника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безчестя — БЕЗЧЕ́СТЯ, я, с. 1. Те, що неславить; ганьба. – Не принесу нікому безчестя, не зав'яжу чужого віку, .. не піду ні за кого (Г. Квітка-Основ'яненко); – Я вас урятував від безчестя, а ви... (О.  Словник української мови у 20 томах
4. безчестя — див. ганьба  Словник синонімів Вусика
5. безчестя — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм.  Словник синонімів української мови
6. безчестя — БЕЗЧЕ́СТЯ, я, с. 1. Те, що завдає неслави; ганьба. — Не принесу нікому безчестя, не зав’яжу чужого віку, ..не піду ні за кого (Кв.-Осн., II, 1956, 466); — Я вас урятував від безчестя, а ви… (Гончар, Таврія.., 1957, 389). 2. заст.  Словник української мови в 11 томах