билина —
I -и, ж. Стебло трав'янистої рослини. II -и, ж. Староруська епічна пісня-сказання про героїчні подвиги богатирів і знаменні події з життя народу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
билина —
1. переказ, див. легенда 2. стебління, стебло, стеблинка, стеблиночка, травинка
Словник чужослів Павло Штепа
билина —
БИЛИ́НА¹, и, ж. Стебло трав'янистої рослини. Пустиня циганом чорніла: Де город був або село – І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло. Билини навіть не осталось (Т. Шевченко); На високу билину видряпався вусатий коник з жовтим черевцем (О.
Словник української мови у 20 томах
билина —
як били́на в по́лі, нар.-поет., зі сл. оди́н, сам. Зовсім одинокий, без рідних; самотній. Хазяйка наша була удовиця .. Розказує та й розказує, та все про своє лихо, що весь рід її звівся, що сама вона в світі зосталась, як билина в полі (Марко Вовчок)...
Фразеологічний словник української мови
билина —
СТЕБЛИ́НА (СТЕБЕЛИ́НА) (окрема трав'яниста рослина), БИЛИ́НА, СТЕБЛО́. Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думи і пісні мої (В. Сосюра); Комбайн збирав чисто, хіба вже яка стебелина впала на землю, то тільки тоді її не зачепило хедером (Ю.
Словник синонімів української мови
билина —
БИЛИ́НА¹, и, ж. Стебло трав’янистої рослини. Пустиня циганом чорніла: Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло. Билини навіть не осталось (Шевч.
Словник української мови в 11 томах