боїще —
бо́їще іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
боїще —
-а, с. 1》 Збільш. до бій 1), 2). 2》 Місце, де відбувався бій.
Великий тлумачний словник сучасної мови
боїще —
БОЇ́ЩЕ, а, с. 1. Збільш. до бій 1, 2. – Я бачу січу страшенну, боїще люте (Панас Мирний); Удові здавалося, що як одбиватись од якого лиха руками, то хоч і не одіб'єшся вже, так боїщем натішишся славно (Марко Вовчок). 2. Місце, де відбувався бій.
Словник української мови у 20 томах
боїще —
БО́ЇЩЕ, а, с. 1. Збільш. до бій 1, 2. Удові здавалося, що, як одбиватись од якого лиха руками, то хоч і не одіб’єшся вже, так боїщем натішишся славно (Вовчок, І, 1955, 184); — Я бачу січу страшенну, боїще люте (Мирний, IV, 1955, 333).
Словник української мови в 11 томах
боїще —
(укр.) Господарська споруда селян на Бойківщині у вигляді току для обмолоту зерна. В Україні у т. зв. "довгих хатах" бойків Б. розташовувалося між стайнею і коморою.
Архітектура і монументальне мистецтво
боїще —
Боїще, -ща с. 1) Битва, бой. Хоч і не одіб'єшся вже, так боїщем навтішаєшся. МВ. ІІ. 81. Івась кидає свої боїща та руйнування. Мир. ХРВ. 84. 2) Мѣсто битвы. Пішли ся брати ( = битися) на олов'яне боїще. Драг. 262. Или здѣсь просто = тік? см. боїсько.
Словник української мови Грінченка