боїще

БОЇ́ЩЕ, а, с.

1. Збільш. до бій 1, 2.

– Я бачу січу страшенну, боїще люте (Панас Мирний);

Удові здавалося, що як одбиватись од якого лиха руками, то хоч і не одіб'єшся вже, так боїщем натішишся славно (Марко Вовчок).

2. Місце, де відбувався бій.

Пішли ся брати [битися] на олов'яне боїще (Сл. Гр.);

Коли ж по малім часі прибігло з боїща п'ять чоловіка [чоловіків] і довело, що все послане військо погинуло до ноги, .. то скаженій лютості коронного гетьмана не було й краю (М. Старицький).

Значення в інших словниках

1. боїще — бо́їще іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. боїще — -а, с. 1》 Збільш. до бій 1), 2). 2》 Місце, де відбувався бій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. боїще — Бої́ще, -ща, -щу, -щем, на -щі; -ї́ща, -ї́щ  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. боїще — БО́ЇЩЕ, а, с. 1. Збільш. до бій 1, 2. Удові здавалося, що, як одбиватись од якого лиха руками, то хоч і не одіб’єшся вже, так боїщем натішишся славно (Вовчок, І, 1955, 184); — Я бачу січу страшенну, боїще люте (Мирний, IV, 1955, 333).  Словник української мови в 11 томах
5. боїще — (укр.) Господарська споруда селян на Бойківщині у вигляді току для обмолоту зерна. В Україні у т. зв. "довгих хатах" бойків Б. розташовувалося між стайнею і коморою.  Архітектура і монументальне мистецтво
6. боїще — Боїще, -ща с. 1) Битва, бой. Хоч і не одіб'єшся вже, так боїщем навтішаєшся. МВ. ІІ. 81. Івась кидає свої боїща та руйнування. Мир. ХРВ. 84. 2) Мѣсто битвы. Пішли ся брати ( = битися) на олов'яне боїще. Драг. 262. Или здѣсь просто = тік? см. боїсько.  Словник української мови Грінченка