боїще
БО́ЇЩЕ, а, с.
1. Збільш. до бій 1, 2.
Удові здавалося, що, як одбиватись од якого лиха руками, то хоч і не одіб’єшся вже, так боїщем натішишся славно (Вовчок, І, 1955, 184);
— Я бачу січу страшенну, боїще люте (Мирний, IV, 1955, 333).
2. Місце, де відбувався бій.
Пішли ся брати [битися] на олов’яне боїще (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)