боєць
БОЄ́ЦЬ, бійця́, ч.
1. Учасник бою, боїв; воїн.
— А тепер боєць проти Антанти буде, — оглядаючи Яреська, докінчив Баржак (Гончар, Таврія.., 1957, 307).
2. Солдат, рядовий.
Генерал стояв і стежив, як поверталося дорогоцінне життя бійця-героя (Ле, Мої листи, 1945, 102).
3. перен. Про людину, що бореться за здійснення чого-небудь.
Подаймо їм великую розвагу, Скажім і докажім, що ми бійці сами (Л. Укр., І, 1951, 110);
Нові ударні бригади ставали до шеренг бійців за реконструкцію транспорту (Донч., І, 1956, 474).
Словник української мови (СУМ-11)