боєць
БОЄ́ЦЬ, бійця́, ч.
1. Учасник бою, боїв; воїн.
– А тепер боєць проти Антанти буде, – оглядаючи Яреська, докінчив Баржак (О. Гончар);
Кожен медпрацівник міг би скласти список урятованих бійців, у якому були б сотні, тисячі імен (із журн.).
2. Солдат, рядовий.
Генерал стояв і стежив, як поверталося дорогоцінне життя бійця-героя (Іван Ле);
Максимов, проведіть лейтенанта! – гукнув одному з бійців Калинка (А. Дімаров).
3. перен. Про людину, яка бореться за здійснення чого-небудь.
Подаймо їм великую розвагу, Скажім і докажім, що ми бійці самі (Леся Українка);
Нові ударні бригади ставали до шеренг бійців за реконструкцію транспорту (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)