боєприпаси

БОЄПРИПА́СИ, ів, мн. (рідше одн. боєприпа́с, у, ч.).

Бойові припаси; складова частина озброєння, що має ударну дію: снаряди, патрони, міни, бойові частини ракет, торпед і т. ін.

– Боєприпаси кінчалися, ми використали німецькі гранати й німецьку зброю, яку захопили (Ю. Яновський);

На фронт безперервно ішли вантажі, зброя, боєприпаси, продовольство (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. боєприпаси — боєприпа́си множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. боєприпаси — [бойеиприепасие] -с'іў  Орфоепічний словник української мови
3. боєприпаси — -ів, мн. Бойові припаси; запаси снарядів, патронів та іншого спорядження для вогнепальної зброї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. боєприпаси — Стріливо  Словник чужослів Павло Штепа
5. боєприпаси — Патрони, снаряди, бомби, гранати, міни, торпеди, піротехнічні засоби, призначені для знищення, знешкодження певних об'єктів та для ін. наслідків (напр., загазування, освітлення), а також імітації бойових дій.  Універсальний словник-енциклопедія
6. боєприпаси — БОЄПРИПА́СИ, ів, мн. Бойові припаси; запаси снарядів, патронів та ін. спорядження для вогнепальної зброї. — Боєприпаси кінчалися, ми використали німецькі гранати й німецьку зброю, яку захопили (Ю. Янов., I, 1958, 447).  Словник української мови в 11 томах