брунька —
бру́нька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бру́ньки
Орфографічний словник української мови
брунька —
[брун'ка] -н'кие, д. і м. -н'ц'і, мн. -н'ки, -н'ок дв'і брун'кие
Орфоепічний словник української мови
брунька —
-и, ж. Ще не розвинений пагін рослини, зачаток квітки або стебла з листям.
Великий тлумачний словник сучасної мови
брунька —
БРУ́НЬКА, и, ж. Ще не розвинений пагін рослини, зачаток квітки або стебла з листям. Гай ожива .. На гілках уже скрізь поналивало бруньки (І.
Словник української мови у 20 томах
брунька —
БРУ́НЬКА, и, ж. Ще не розвинений пагін рослини, зачаток квітки або стебла з листям. Гай ожива.. На гілках уже скрізь поналивало бруньки (Фр., XIII, 1954, 306); [Пастух:] Поглянь, як сонце світить над безлистим гаєм, от-от неначе вискочать бруньки (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
брунька —
Брунька, -ки ж. 1) Древесная почка (лиственная). Мнж. 176. На весні береза бруньки наганяє. Чуб. І. 130. погнати вівці на бруньки. Выгнать овецъ пастись въ лѣсъ, когда еще нѣтъ листьевъ на деревьяхъ. Харьк. г. 2) Смычекъ у шерстобита для битья шерсти.
Словник української мови Грінченка