брунька
БРУ́НЬКА, и, ж.
Ще не розвинений пагін рослини, зачаток квітки або стебла з листям.
Гай ожива .. На гілках уже скрізь поналивало бруньки (І. Франко);
[Пастух:] Поглянь, як сонце світить над безлистим гаєм, от-от неначе вискочать бруньки (Леся Українка);
Бруньки на каштанах стікали липучим соком, тополя обвішалася сережками (Ю. Смолич);
Миріс запашний має розгалужений корінь, на верхівці якого багато бруньок (з навч. літ.);
З лікувальною метою вживають бруньки і живицю сосни (із журн.);
* У порівн. Зо дня в день бубнявіла Вітрова Балка, як брунька (А. Головко).
△ (1) Спля́чі бруньки́ – бруньки, що перебувають у стані спокою протягом певного періоду.
За здатністю до проростання бруньки поділяють на нормальні і сплячі. Нормальні бруньки проростають у наступному після утворення році, сплячі можуть багато років не розвиватися (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)