1. Словник української мови у 20 томах

брунька

БРУ́НЬКА, и, ж.

Ще не розвинений пагін рослини, зачаток квітки або стебла з листям.

Гай ожива .. На гілках уже скрізь поналивало бруньки (І. Франко);

[Пастух:] Поглянь, як сонце світить над безлистим гаєм, от-от неначе вискочать бруньки (Леся Українка);

Бруньки на каштанах стікали липучим соком, тополя обвішалася сережками (Ю. Смолич);

Миріс запашний має розгалужений корінь, на верхівці якого багато бруньок (з навч. літ.);

З лікувальною метою вживають бруньки і живицю сосни (із журн.);

* У порівн. Зо дня в день бубнявіла Вітрова Балка, як брунька (А. Головко).

△ (1) Спля́чі бруньки́ – бруньки, що перебувають у стані спокою протягом певного періоду.

За здатністю до проростання бруньки поділяють на нормальні і сплячі. Нормальні бруньки проростають у наступному після утворення році, сплячі можуть багато років не розвиватися (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брунька — бру́нька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бру́ньки Орфографічний словник української мови
  2. брунька — [брун'ка] -н'кие, д. і м. -н'ц'і, мн. -н'ки, -н'ок дв'і брун'кие Орфоепічний словник української мови
  3. брунька — -и, ж. Ще не розвинений пагін рослини, зачаток квітки або стебла з листям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. брунька — Бібка, бібляшок, біб'яшок, брост, бростина, бростинка, бростя, брость, брунечка, бубляшок, буб'яшок, бульбашка (діал.), бутон, бутончик, вічко (у картоплі), забрость (квіткова брунька), зав'язок, зав'язь, закон (від законятися), зарід, зародок... Словник синонімів Вусика
  5. брунька — БРУ́НЬКА (зачаток листка, квітки, пагона), БРО́СТКА рідше, БРОСТЬ перев. збірн., ЗА́БРОСТЬ діал.; ПУ́П'ЯНОК (звичайно квітки); БУТО́Н (квітки). Словник синонімів української мови
  6. брунька — Бру́нька, -ньки, -ньці; -ньки́, -ньо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. брунька — БРУ́НЬКА, и, ж. Ще не розвинений пагін рослини, зачаток квітки або стебла з листям. Гай ожива.. На гілках уже скрізь поналивало бруньки (Фр., XIII, 1954, 306); [Пастух:] Поглянь, як сонце світить над безлистим гаєм, от-от неначе вискочать бруньки (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. брунька — Брунька, -ки ж. 1) Древесная почка (лиственная). Мнж. 176. На весні береза бруньки наганяє. Чуб. І. 130. погнати вівці на бруньки. Выгнать овецъ пастись въ лѣсъ, когда еще нѣтъ листьевъ на деревьяхъ. Харьк. г. 2) Смычекъ у шерстобита для битья шерсти. Словник української мови Грінченка