будити —
буди́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
будити —
Збуджувати, пробуджувати, перебивати сон кому, жм. пробуркувати, розбуркувати, обуджати; (на щось) закликати до чогось.
Словник синонімів Караванського
будити —
[будитие] буджу, будиеш; нак. -ди, -д'іт'
Орфоепічний словник української мови
будити —
буджу, будиш, недок., перех. 1》 кого. Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися. 2》 перен. Збуджувати, спонукати до діяльності. || Викликати думки, мрії і т. ін. || на що. Закликати до чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
будити —
БУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш; наказ. сп. буди́; недок., кого, що. 1. Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися. Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав (І. Котляревський); Ще не світало, а Прокіп будив наймитів (М.
Словник української мови у 20 томах
будити —
ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ...
Словник синонімів української мови
будити —
БУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, недок., перєх. 1. кого. Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися. Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав (Котл., І, 1952, 94); Ще не світало, а Прокіп будив наймитів (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
будити —
Будити, -джу, -диш гл. 1) Будить, пробуждать. Не буди дитяти, дитиночка буде спати. Макс. 2) Бороновать передъ посѣвомъ вспаханную плугомъ землю. Вас. 196. 3) Коптить. Вх. Зн. 4.
Словник української мови Грінченка