будити

Будити, -джу, -диш

гл.

1) Будить, пробуждать. Не буди дитяти, дитиночка буде спати. Макс.

2) Бороновать передъ посѣвомъ вспаханную плугомъ землю. Вас. 196.

3) Коптить. Вх. Зн. 4.

Значення в інших словниках

1. будити — (переривати чийсь сон) розбуджувати, пробуджувати.  Словник синонімів Полюги
2. будити — буди́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. будити — Збуджувати, пробуджувати, перебивати сон кому, жм. пробуркувати, розбуркувати, обуджати; (на щось) закликати до чогось.  Словник синонімів Караванського
4. будити — [будитие] буджу, будиеш; нак. -ди, -д'іт'  Орфоепічний словник української мови
5. будити — буджу, будиш, недок., перех. 1》 кого. Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися. 2》 перен. Збуджувати, спонукати до діяльності. || Викликати думки, мрії і т. ін. || на що. Закликати до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. будити — БУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш; наказ. сп. буди́; недок., кого, що. 1. Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися. Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав (І. Котляревський); Ще не світало, а Прокіп будив наймитів (М.  Словник української мови у 20 томах
7. будити — Збуджувати, пробуджувати, пробуркувати, розбуджувати Фразеологічні синоніми: будити думку (думки); будити совість  Словник синонімів Вусика
8. будити — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
9. будити — Буди́ти, буджу́, бу́диш, бу́дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. будити — БУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, недок., перєх. 1. кого. Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися. Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав (Котл., І, 1952, 94); Ще не світало, а Прокіп будив наймитів (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах