Значення в інших словниках
-
бундючний —
бундю́чний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
бундючний —
Пихатий, чванливий, чваньковитий, ГОНОРИСТИЙ, г. фудульний, р. високомисний, велебучний; (- свято) пишний, розкішний; (стиль) пишномовний.
Словник синонімів Караванського
-
бундючний —
-а, -е. 1》 Надмірно чванливий, пихатий. 2》 Дуже багатий; пишний, розкішний. 3》 Пишномовний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бундючний —
БУНДЮ́ЧНИЙ, а, е. 1. Надмірно чванливий, пихатий. Випало йому [Т. Шевченкові] сидіти за столом поруч якогось бундючного пана (з переказу); Не вподобала й Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною... (Панас Мирний); На якусь мить він ..
Словник української мови у 20 томах
-
бундючний —
див. пихатий
Словник синонімів Вусика
-
бундючний —
ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
-
бундючний —
БУНДЮ́ЧНИЙ, а, е. 1. Надмірно чванливий, пихатий. Не вподобала й Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною… (Мирний, II, 1954, 248); На якусь мить він.. бачив перед собою тільки бундючного вояку (Ле, Наливайко, 1957, 28).
Словник української мови в 11 томах
-
бундючний —
Бундючний, -а, -е 1) Надутый, высокомѣрный, чванный. Не приступиш, таке бундючне. Ном. № 2470. 2) Пышный. шумный. Бундючне весілля було. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка