бідування —
бідува́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
бідування —
-я, с. Стан за знач. бідувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бідування —
БІДУВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. бідува́ти. Убогій Марусі здавалось, що вже настав кінець її бідування (І. Нечуй-Левицький); Від університетських часів почалося Мартовичеве бідування. Батько не міг йому нічого давати, постарівся (В. Стефаник); Грицько ..
Словник української мови у 20 томах
бідування —
БІДУВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. бідува́ти. Крайні бідування для мас, створювані війною, не можуть не породжувати революційним настроїв і рухів.. (Ленін, 21, 1950, 132); Убогій Марусі здавалось, що вже настав кінець її бідування (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
бідування —
Бідува́ння, -ня с. Бѣдствованіе. Не гайся до мене озватись під час тяжкого бідування. К. Псал. 230.
Словник української мови Грінченка