бідування
БІДУВА́ННЯ, я, с.
Стан за знач. бідува́ти.
Убогій Марусі здавалось, що вже настав кінець її бідування (І. Нечуй-Левицький);
Від університетських часів почалося Мартовичеве бідування. Батько не міг йому нічого давати, постарівся (В. Стефаник);
Грицько .. ще змалечку зазнав нужди та бідування (С. Васильченко);
Тяжкі бідування в далеких походах залишили по собі пам'ять у народній поезії (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)