бідування
БІДУВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. бідува́ти.
Крайні бідування для мас, створювані війною, не можуть не породжувати революційним настроїв і рухів.. (Ленін, 21, 1950, 132);
Убогій Марусі здавалось, що вже настав кінець її бідування (Н.-Лев., III, 1956, 333);
Від університетських часів почалося Мартовичеве бідування. Батько не міг йому нічого давати, постарівся (Стеф., II, 1953, 27).
Словник української мови (СУМ-11)