бідочка

БІ́ДОЧКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до біда́¹ 1.

От і правда, як співають: "ой піду я до дочки, наберуся бідочки; ой піду я до сина — лиха моя година!" (Н.-Лев., III, 1956, 200);

Живуть люди з бідочкою. Гонять матір на лан жати Разом із дочкою (Нар. лірика, 1956, 90).

Значення в інших словниках

1. бідочка — бі́дочка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. бідочка — БІ́ДОЧКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до біда́1 1. Живуть люди з бідочкою. Гонять матір на лан жати Разом із дочкою (з народної пісні); Нехай недобрі плачуть, а ти перетривай усе, витерпи бідочку (Марко Вовчок); От і правда, як співають...  Словник української мови у 20 томах
3. бідочка — див. біда  Словник синонімів Вусика
4. бідочка — Бідочка, -ки ж. ум. отъ біда.  Словник української мови Грінченка