верблюд —
верблю́д іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
верблюд —
[веирбл'уд] -да, м. (на) -д'і/-дов'і, мн. -дие, -д'іў
Орфоепічний словник української мови
верблюд —
-а, ч. Велика жуйна тварина, одно- чи двогорба, що живе в зоні пустель та сухих степів і відзначається надзвичайною витривалістю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
верблюд —
ВЕРБЛЮ́Д, а, ч. Великий жуйний ссавець родини верблюдових, одно- або двогорбий. По колючім саксаулі Верблюди пастися пішли (П. Грабовський); Видніються юрти, біля них в холодку одногорбі і двогорбі верблюди (О. Десняк); Верблюди тягли великі гарби (А.
Словник української мови у 20 томах
верблюд —
А, ч. Гірший; той, якого можна використовувати. Що я — верблюд це робити?
Словник сучасного українського сленгу
верблюд —
(-а) ч.; мол.; жарт. Цигарки Camel. ПСУМС, 12.
Словник жарґонної лексики української мови
верблюд —
ВЕРБЛЮ́Д (велика жуйна тварина, одноабо двогорба, що живе в зоні пустель та сухих степів); ДРОМЕДА́Р, ДРОМАДЕ́Р розм. (одногорба така тварина). Верблюд ступає повільно й ритмічно (З. Тулуб); Грубі бовдури (скали).. тут являють подобу..
Словник синонімів української мови
верблюд —
ВЕРБЛЮ́Д, а, ч. Велика жуйна тварина, одно— або двогорба, що живе в зоні пустель та сухих степів і відзначається надзвичайною витривалістю. По колючім саксаулі Верблюди пастися пішли (Граб., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
верблюд —
Верблюд, -да м. Верблюдъ. Шевч. 437. Після нього і верблюд не питиме. Драг. 379.
Словник української мови Грінченка