верблюд
ВЕРБЛЮ́Д, а, ч. Велика жуйна тварина, одно— або двогорба, що живе в зоні пустель та сухих степів і відзначається надзвичайною витривалістю.
По колючім саксаулі Верблюди пастися пішли (Граб., Вибр., 1949, 119);
Видніються юрти, біля них в холодку одногорбі і двогорбі верблюди (Десняк, Опов., 1954, 39);
Верблюди тягли великі гарби (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 537);
*У порівн. Працював [Абдул], як гірський осел, як терплячий сумирний верблюд (Тулуб, Людолови, І, 1957, 384).
Словник української мови (СУМ-11)