вербичка

ВЕРБИ́ЧКА, и, жін. Зменш. до верба.

Посадила в землю мати Дві вербички навесні (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 149).

Значення в інших словниках

1. вербичка — верби́чка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вербичка — -и, ж. Зменш. до верба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вербичка — ВЕРБИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до верба́. Рiвчак був зовсiм-таки малесенький, просто ямка якась, а коло неї три миршавi, покарлюченi вербички (В. Винниченко); Посадила в землю мати Дві вербички навесні (М.  Словник української мови у 20 томах
4. вербичка — Вербиченька, вербичка, -ки ж. ум. отъ верба.  Словник української мови Грінченка