вербичка
ВЕРБИ́ЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до верба́.
Рiвчак був зовсiм-таки малесенький, просто ямка якась, а коло неї три миршавi, покарлюченi вербички (В. Винниченко);
Посадила в землю мати Дві вербички навесні (М. Гірник);
Вони [коні] якраз позаходили у хирявий затінок вербичок (О. Гончар);
Через пару літ потяглася молода вербичка понад криницею, а це вже, диви, й ось яка вигнала, ген вище хліва гіллям шумить (І. Нижник).
Словник української мови (СУМ-20)