верховіття —
верхові́ття іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
верховіття —
-я, с. 1》 Верхня частина дерева. 2》 збірн. Верхні гілки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
верховіття —
ВЕРХОВІ́ТТЯ, я, с. Верхня частина дерева, верхні гілки. Темно в лісі. Молода струнка яворина .. високо сягає рябеньким стовбуром, щоб зеленим верховіттям осміхнутись до блакитного неба (М.
Словник української мови у 20 томах
верховіття —
див. вершина
Словник синонімів Вусика
верховіття —
ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал.
Словник синонімів української мови
верховіття —
ВЕРХОВІ́ТТЯ, я, с. Верхня частина дерева, верхні гілки. Темно в лісі. Молода струнка яворина.. високо сягає рябеньким стовбуром, щоб зеленим верховіттям осміхнутись до блакитного неба (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
верховіття —
Верховіття, -тя с. Верхнія вѣтви деревьевъ. Верховіття у тернів стинає, меншому брату примішу покидає. Макс.
Словник української мови Грінченка