верховіття

ВЕРХОВІ́ТТЯ, я, с. Верхня частина дерева, верхні гілки.

Темно в лісі. Молода струнка яворина.. високо сягає рябеньким стовбуром, щоб зеленим верховіттям осміхнутись до блакитного неба (Коцюб., І, 1955, 35);

Летять хмарки в блакиті неозорій, шумлять листки зелених верховіть… (Сос., Близька далина, 1960, 15);

// збірн.

Над ними [мандрівниками] тихенько гуло верховіття сосен (Донч., II, 1956, 29).

Значення в інших словниках

1. верховіття — верхові́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. верховіття — -я, с. 1》 Верхня частина дерева. 2》 збірн. Верхні гілки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. верховіття — ВЕРХОВІ́ТТЯ, я, с. Верхня частина дерева, верхні гілки. Темно в лісі. Молода струнка яворина .. високо сягає рябеньким стовбуром, щоб зеленим верховіттям осміхнутись до блакитного неба (М.  Словник української мови у 20 томах
4. верховіття — див. вершина  Словник синонімів Вусика
5. верховіття — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал.  Словник синонімів української мови
6. верховіття — Верхові́ття, -ття, -ттю, у -тті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. верховіття — Верховіття, -тя с. Верхнія вѣтви деревьевъ. Верховіття у тернів стинає, меншому брату примішу покидає. Макс.  Словник української мови Грінченка