верхогляд
ВЕРХОГЛЯ́Д, а, ч. Людина, що виявляє верхоглядство; поверхова людина.
— І ідеї нікчемні, і в нас люди-таки настали нікчемні, пусті, верхогляди, неслухняні! — сказав архімандрит (Н.-Лев., І, 1956, 564);
Незабаром усі переконалися, що Попов просто верхогляд (Бойч., Молодість, 1949, 77).
Словник української мови (СУМ-11)