весталка —
веста́лка іменник жіночого роду, істота іст.
Орфографічний словник української мови
весталка —
-и, ж. Жриця давньоримської богині домашнього вогнища Вести, що давала обітницю довічної безшлюбності й цнотливості та зобов'язана була підтримувати невгасимий вогонь у храмі богині.
Великий тлумачний словник сучасної мови
весталка —
ВЕСТА́ЛКА, и, ж. Жриця давньоримської богині Вести. Я тільки безборонно бачу в вікна на вулицях весь ідолянський [ідольський] культ: веселі сатурналії, ..
Словник української мови у 20 томах
весталка —
ВЕСТА́ЛКА, и, ж. Жриця давньоримської богині домашнього вогнища Вести, що давала обітницю довічної безшлюбності й цнотливості і зобов’язана була підтримувати невгасимий вогонь у храмі богині. Я тільки безборонно бачу в вікна..
Словник української мови в 11 томах