вистріл —
ви́стріл іменник чоловічого роду постріл рідко
Орфографічний словник української мови
вистріл —
-у, ч., рідко. Те саме, що постріл. || Звук од вибуху порохового заряду в каналі вогнепальної зброї.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вистріл —
Постріл, стріл
Словник чужослів Павло Штепа
вистріл —
ВИ́СТРІЛ, у, ч., заст. Те саме, що по́стріл. Були тут страшнії гармати, Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (І. Котляревський); Я прицілився, гуркнув вистріл (І. Франко); Стрілець – той знає смак, коли запахне перший вистріл (М. Хвильовий).
Словник української мови у 20 томах
вистріл —
ПО́СТРІЛ, СТРІЛ розм., ВИ́СТРІЛ розм. рідше; ДУПЛЕ́Т, ДУБЛЕ́Т (одночасний з обох стволів мисливської рушниці). Напружуєшся, наче лучник за мить перед пострілом (Ю.
Словник синонімів української мови
вистріл —
ВИ́СТРІЛ, у, ч., рідко. Те саме, що по́стріл. Були тут страшнії гармати, Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (Котл., І, 1952, 188); // Звук від вибуху порохового заряду в каналі вогнепальної зброї. Я прицілився, гуркнув вистріл (Фр., II, 1950, 65).
Словник української мови в 11 томах
вистріл —
Ви́стріл, -лу м. Выстрѣлъ. Стор. II. 156.
Словник української мови Грінченка