вистріл

ПО́СТРІЛ, СТРІЛ розм., ВИ́СТРІЛ розм. рідше; ДУПЛЕ́Т, ДУБЛЕ́Т (одночасний з обох стволів мисливської рушниці). Напружуєшся, наче лучник за мить перед пострілом (Ю. Андрухович); В село у долині не всі разом поїхали: послали трьох на розвідку й скоро почули стріли (Д. Бузько); Дзвеніли стремена, мов дзвони церковні, і гриміли вистріли з пістолів (Г. Хоткевич); Ілько згарячу пальнув із обріза.. А з шелюгів у ту мить, мов дуплетом, із двох гвинтівок — бах! бах! (А. Головко); Карпо заклав у дубельтівку два набої і, піднісши цівкою догори, вистрілив дублетом (О. Досвітній).

Значення в інших словниках

1. вистріл — ви́стріл іменник чоловічого роду постріл рідко  Орфографічний словник української мови
2. вистріл — -у, ч., рідко. Те саме, що постріл. || Звук од вибуху порохового заряду в каналі вогнепальної зброї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вистріл — Постріл, стріл  Словник чужослів Павло Штепа
4. вистріл — ВИ́СТРІЛ, у, ч., заст. Те саме, що по́стріл. Були тут страшнії гармати, Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (І. Котляревський); Я прицілився, гуркнув вистріл (І. Франко); Стрілець – той знає смак, коли запахне перший вистріл (М. Хвильовий).  Словник української мови у 20 томах
5. вистріл — Ви́стріл, -рілу; -ріли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вистріл — ВИ́СТРІЛ, у, ч., рідко. Те саме, що по́стріл. Були тут страшнії гармати, Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (Котл., І, 1952, 188); // Звук від вибуху порохового заряду в каналі вогнепальної зброї. Я прицілився, гуркнув вистріл (Фр., II, 1950, 65).  Словник української мови в 11 томах
7. вистріл — Ви́стріл, -лу м. Выстрѣлъ. Стор. II. 156.  Словник української мови Грінченка