вистріл
ВИ́СТРІЛ, у, ч., рідко. Те саме, що по́стріл.
Були тут страшнії гармати, Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (Котл., І, 1952, 188);
// Звук від вибуху порохового заряду в каналі вогнепальної зброї.
Я прицілився, гуркнув вистріл (Фр., II, 1950, 65).
Словник української мови (СУМ-11)