Значення в інших словниках
-
вовкуватий —
вовкува́тий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
вовкуватий —
Відлюдькуватий, похмурий, понурий: ПОБ. сором'язливий.
Словник синонімів Караванського
-
вовкуватий —
-а, -е. Похмурий, понурий. || Відлюдкуватий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вовкуватий —
ВОВКУВА́ТИЙ, а, е. Похмурий, понурий. Очі в неї якісь вовкуваті (О. Донченко); Та ось дівчина перехопила вовкуватий Юрків погляд (С. Журахович); // Відлюдкуватий. Спохмурнів він, мовчазний став, вовкуватий (М.
Словник української мови у 20 томах
-
вовкуватий —
див. відлюдкуватий
Словник синонімів Вусика
-
вовкуватий —
ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ (ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ) (який тримається, живе осторонь від людей, самітно), ВІДЛЮ́ДНИЙ, НЕЛЮДИ́МИЙ, ВОВКУВА́ТИЙ, ДИ́КИЙ. У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л.
Словник синонімів української мови
-
вовкуватий —
ВОВКУВА́ТИЙ, а, е. Похмурий, понурий. Та ось дівчина перехопила вовкуватий Юрків погляд (Жур., Опов., 1956, 92); Очі в неї якісь вовкуваті (Донч., III, 1956, 382); // Відлюдкуватий. Спохмурнів він, мовчазний став, вовкуватий (Коцюб., І, 1955, 305).
Словник української мови в 11 томах
-
вовкуватий —
Вовкуватий, -а, -е Нелюдимый, мрачный. У мене хлопці вовкуваті, а дівчатко так до всякого приступне. Волч. у.
Словник української мови Грінченка