ворогування —
ворогува́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
ворогування —
-я, с. Ворожі стосунки між кимсь, виявлення неприязні, ненависті до кого-, чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ворогування —
ВОРОГУВА́ННЯ, я, с. Ворожі стосунки між кимось, чимось, виявлення неприязні, ненависті до кого-, чого-небудь. Він [лікар] веде боротьбу з темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до інтелігента (М.
Словник української мови у 20 томах
ворогування —
ВОРОГУВА́ННЯ (ворожі стосунки), ВОРОЖНЕ́ЧА, ВОРОЖДА́ поет. рідше, ПРОТИСТОЯ́ННЯ, АНТАГОНІ́ЗМ. На зміну державній єдності (Київської Русі) прийшло ворогування удільних князів (О. Довженко); Вже давно між хлопцями точилася ворожнеча (К.
Словник синонімів української мови
ворогування —
ВОРОГУВА́ННЯ, я, с. Ворожі стосунки між кимсь, виявлення неприязні, ненависті до кого-, чого-небудь. Він [лікар] веде боротьбу з темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до інтелігента (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
ворогування —
Ворогува́ння, -ня с. Враждованіе. К. Краш. 11.
Словник української мови Грінченка