ворогування

ворогува́ння

-я, с.

Ворожі стосунки між кимсь, виявлення неприязні, ненависті до кого-, чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. ворогування — ворогува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ворогування — ВОРОГУВА́ННЯ, я, с. Ворожі стосунки між кимось, чимось, виявлення неприязні, ненависті до кого-, чого-небудь. Він [лікар] веде боротьбу з темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до інтелігента (М.  Словник української мови у 20 томах
3. ворогування — ВОРОГУВА́ННЯ (ворожі стосунки), ВОРОЖНЕ́ЧА, ВОРОЖДА́ поет. рідше, ПРОТИСТОЯ́ННЯ, АНТАГОНІ́ЗМ. На зміну державній єдності (Київської Русі) прийшло ворогування удільних князів (О. Довженко); Вже давно між хлопцями точилася ворожнеча (К.  Словник синонімів української мови
4. ворогування — Ворогува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ворогування — ВОРОГУВА́ННЯ, я, с. Ворожі стосунки між кимсь, виявлення неприязні, ненависті до кого-, чого-небудь. Він [лікар] веде боротьбу з темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до інтелігента (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
6. ворогування — Ворогува́ння, -ня с. Враждованіе. К. Краш. 11.  Словник української мови Грінченка