ворогувати

ворогува́ти

-ую, -уєш, недок., з (між, поміж) ким, без додатка і діал. на (до) кого.

Бути у ворожих стосунках, виявляти неприязнь, ненависть до кого-, чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. ворогувати — ворогува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. ворогувати — Конфліктувати; ПОБ. гризтися, бути на ножах, д. ненавидітися.  Словник синонімів Караванського
3. ворогувати — ВОРОГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з (між, поміж) ким, чим, а також без дод. і діал. на (до) кого, що. Бути у ворожих стосунках, виявляти неприязнь, ненависть до кого-, чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. ворогувати — Ворогува́ти, -гу́ю, -гу́єш, -гу́ють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ворогувати — ВОРОГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з (між, поміж) ким, без додатка і діал. на (до) кого. Бути у ворожих стосунках, виявляти неприязнь, ненависть до кого-, чого-небудь. Сини не жили в згоді, а завжди ворогували та билися поміж собою (Укр.. казки, легенди..  Словник української мови в 11 томах
6. ворогувати — Ворогувати, -гую, -єш гл. Враждовать. Баба, що ворогує на ню. Ном. № 13409. Вони на тебе ворогують, я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312.  Словник української мови Грінченка