Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
ворогуючий —
ворогу́ючий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
ворогуючий —
ВОРОГУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ворогува́ти. Жив Іполит Мар'янович, неначе заєць, що потрапив на межу поміж двома ворогуючими таборами (Є.
Словник української мови у 20 томах
ворогуючий —
ВОРОГУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ворогува́ти. Нурла і юзбаш стояли на чолі ворогуючих партій (Коцюб., І, 1955, 394); Сьогодні Григорій Іванович прийшов до ворогуючих напарників з твердою надією помирити їх (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 60).
Словник української мови в 11 томах