ворогувати

ВОРОГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з (між, поміж) ким, чим, а також без дод. і діал. на (до) кого, що.

Бути у ворожих стосунках, виявляти неприязнь, ненависть до кого-, чого-небудь.

Ні з ким він ніколи так не ворогував, як з Василем, і Василь не любив Грицька; .. гризлися, як кішка з собакою (Панас Мирний);

Чом “Слово” [газета] на “Правду” [газету] раз в раз ворогує? (І. Франко);

Вони ворогують проти козаків (Леся Українка);

– А якщо я часом, Настуне, тебе призабуду, ти ні на мене, ні на кого не ворогуй. – Або ж я ворогувала коли, Грицуню? – питає вона (О. Кобилянська);

– Через що ж у вас сварки? – допитувався він. – Насамперед, ворогуємо ми з магістратом, – методично почав Хома (З. Тулуб);

Між братами-промисловцями ніколи не було згоди. Останнього часу вони одверто ворогували між собою (С. Скляренко).

Значення в інших словниках

1. ворогувати — ворогува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. ворогувати — Конфліктувати; ПОБ. гризтися, бути на ножах, д. ненавидітися.  Словник синонімів Караванського
3. ворогувати — -ую, -уєш, недок., з (між, поміж) ким, без додатка і діал. на (до) кого. Бути у ворожих стосунках, виявляти неприязнь, ненависть до кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ворогувати — Ворогува́ти, -гу́ю, -гу́єш, -гу́ють  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ворогувати — ВОРОГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з (між, поміж) ким, без додатка і діал. на (до) кого. Бути у ворожих стосунках, виявляти неприязнь, ненависть до кого-, чого-небудь. Сини не жили в згоді, а завжди ворогували та билися поміж собою (Укр.. казки, легенди..  Словник української мови в 11 томах
6. ворогувати — Ворогувати, -гую, -єш гл. Враждовать. Баба, що ворогує на ню. Ном. № 13409. Вони на тебе ворогують, я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312.  Словник української мови Грінченка