ворогування
ВОРОГУВА́ННЯ, я, с. Ворожі стосунки між кимсь, виявлення неприязні, ненависті до кого-, чого-небудь.
Він [лікар] веде боротьбу з темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до інтелігента (Коцюб., І, 1955, 172);
Нарожній завжди стривожений був гризнею, ворогуванням між селами (Горд., І, 1959, 337).
Словник української мови (СУМ-11)