відрядження —
відря́дження іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
відрядження —
[в'ідр’аджеин':а] -н':а, р. мн. -еин'
Орфоепічний словник української мови
відрядження —
-я, с. 1》 тільки одн. Дія за знач. відрядити 1). 2》 Службове доручення, для виконання якого необхідно куди-небудь їхати. 3》 Поїздка, пов'язана зі службовим дорученням. 4》 Посвідчення про таку поїздку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відрядження —
ВІДРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. відряди́ти 1. [Ярчук:] Доповідь готова, принцип приведено в рух. А тепер подумаємо про відрядження декого на периферію (І. Микитенко). 2. Службове доручення, пов'язане з виїздом куди-небудь.
Словник української мови у 20 томах
відрядження —
ВІДРЯ́ДЖЕННЯ (поїздка, пов'язана з службовим дорученням; посвідчення про таку поїздку), КОМАНДИРО́ВКА рідше. Інженери.. повертаються з відрядження (О. Довженко); Мигцем глянув у передане Ігорем відрядження, недбало кинув його на стіл (Ю.
Словник синонімів української мови
відрядження —
ВІДРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. відряди́ти 1. [Ярчук:] Доповідь готова, принцип приведено в рух. А тепер подумаємо про відрядження декого на периферію (Мик., І, 1957, 381).
Словник української мови в 11 томах
відрядження —
рос. командировка відправлення співробітника організації (установи) для виконання робіт за межами даної організації (установи) на певний незначний період часу. В. буває місцеве, за межі пункту проживання та закордонне.
Eкономічна енциклопедія