відрядження
ВІДРЯ́ДЖЕННЯ, я, с.
1. тільки одн. Дія за знач. відряди́ти 1.
[Ярчук:] Доповідь готова, принцип приведено в рух. А тепер подумаємо про відрядження декого на периферію (Мик., І, 1957, 381).
2. Службове доручення, для виконання якого необхідно куди-небудь їхати.
Їхали з відрядженням райкому у тісних вагонах на село (Гер., Поезії, 1950, 62);
Невідомий мав службове відрядження з Москви (Донч., II, 1956, 84).
3. Поїздка, пов’язана зі службовим дорученням.
Це інженери-комуністи середнього віку повертаються з відрядження (Довж., Зач. Десна, 1957, 515);
Понад 150 українських вчених побували в зарубіжних наукових відрядженнях (Цюпа, Україна.., 1960, 122).
4. Посвідчення про таку поїздку.
Мигцем глянув [директор] у передане Ігорем відрядження, недбало кинув його на стіл (Шовк., Людина.., 1962, 274);
Поставити печатку на відрядженні.
Словник української мови (СУМ-11)