відрядження
ВІДРЯ́ДЖЕННЯ, я, с.
1. тільки одн. Дія за знач. відряди́ти 1.
[Ярчук:] Доповідь готова, принцип приведено в рух. А тепер подумаємо про відрядження декого на периферію (І. Микитенко).
2. Службове доручення, пов'язане з виїздом куди-небудь.
Невідомий мав службове відрядження з Москви (О. Донченко);
Коли я прибув до колонії, керівництво вже знало, за чим я приїхав – таке в мене було відрядження (Ю. Покальчук);
// Поїздка, пов'язана зі службовим дорученням.
Інженери .. повертаються з відрядження (О. Довженко);
– Мене можуть послати у відрядження... перевірити стан викладання математики на периферії (Б. Антоненко-Давидович);
Господар перебуває у відрядженні, а дружина разом з ним (О. Гончар).
3. Посвідчення про таку поїздку.
Мигцем глянув [директор] у передане Ігорем відрядження, недбало кинув його на стіл (Ю. Шовкопляс);
Рая виписала службове відрядження на два місяці (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)