відступниця

Відсту́пниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць

Значення в інших словниках

1. відступниця — відсту́пниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відступниця — -і. Жін. до відступник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відступниця — ВІДСТУ́ПНИЦЯ, і, ж. Жін. до відсту́пник. [Альбіна:] Господь мене карає по заслузі, бо я відступниця! (Леся Українка); У 1109 р. біля Успенського собору була похована сестра Володимира Мономаха Євпраксія, колишня відступниця від православ'я (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. відступниця — ВІДСТУ́ПНИЦЯ, і, ж. Жін. до відсту́пник. [Альбіна:] Господь мене карає по заслузі, бо я відступниця! (Л. Укр., III, 1952, 323).  Словник української мови в 11 томах