відьмак

Відьма́к, -ка́; -маки́, -кі́в

Значення в інших словниках

1. відьмак — відьма́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відьмак — -а, ч. За народним повір'ям – чоловік, який знається з нечистою силою; чаклун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відьмак — ВІДЬМА́К, а́, ч. За народним повір'ям – чоловік, який знається з нечистою силою і, як правило, завдає людям шкоди; чаклун. [2-а дівчина:] Він відьмак, з чортами знається (М.  Словник української мови у 20 томах
4. відьмак — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст.  Словник синонімів української мови
5. відьмак — ВІДЬМА́К, а, ч., заст. За народним повір’ям — чоловік, який знається з "нечистою силою"; чаклун. [2-а дівчина:] Він відьмак, з чортами знається (Стар., Вибр., 1959, 233); *У порівн. — Ви увесь в сажі, як відьмак з димаря! (Гончар, І, 1954, 203).  Словник української мови в 11 томах