відьмак
ВІДЬМА́К, а, ч., заст. За народним повір’ям — чоловік, який знається з "нечистою силою"; чаклун.
[2-а дівчина:] Він відьмак, з чортами знається (Стар., Вибр., 1959, 233);
*У порівн. — Ви увесь в сажі, як відьмак з димаря! (Гончар, І, 1954, 203).
Словник української мови (СУМ-11)