відьмак

ВІДЬМА́К, а́, ч.

За народним повір'ям – чоловік, який знається з нечистою силою і, як правило, завдає людям шкоди; чаклун.

[2-а дівчина:] Він відьмак, з чортами знається (М. Старицький);

Швидко знову знялося величезне полум'я, і в його відсвітах усі троє видались за давніх-давніх ворожбарів ночі чи відьмаків, що точать ножі на нічні походи (М. Івченко);

Були й такі, що запевняли, ніби Артем – відьмак і то здавна вже в нього, тільки не примічали якось перше (Б. Антоненко-Давидович);

Мали більш-менш усталене поняття про “чорного ворона” як про атрибут всіх “охранок” і їхніх тюрем.., що майже став міфічною істотою, нарівні з відьмаками й драконами (І. Багряний);

* У порівн. – Ви увесь в сажі, як відьмак з димаря! (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. відьмак — відьма́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відьмак — -а, ч. За народним повір'ям – чоловік, який знається з нечистою силою; чаклун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відьмак — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст.  Словник синонімів української мови
4. відьмак — Відьма́к, -ка́; -маки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. відьмак — ВІДЬМА́К, а, ч., заст. За народним повір’ям — чоловік, який знається з "нечистою силою"; чаклун. [2-а дівчина:] Він відьмак, з чортами знається (Стар., Вибр., 1959, 233); *У порівн. — Ви увесь в сажі, як відьмак з димаря! (Гончар, І, 1954, 203).  Словник української мови в 11 томах