вітрець

Вітре́ць, -треця́; вітреці́, -ці́в

Значення в інших словниках

1. вітрець — вітре́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вітрець — -терцю, ч. Зменш.-пестл. до вітер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вітрець — ВІТРЕ́ЦЬ, терцю́, ч. Зменш.-пестл. до ві́тер 1. [Михайло:] Вітрець подиха [подихає]; пахощами якимись тягне, – здається, липа розцвіла (М. Старицький); Навкруги – голий степ. Вітрець невеликий, а пронизує до кісток! (В.  Словник української мови у 20 томах
4. вітрець — див. вітер  Словник синонімів Вусика
5. вітрець — ВІТРЕ́ЦЬ, терцю, чол. Зменш.-пестл. до вітер. [Михайло:] Вітрець подиха; пахощами якимись тягне, — здається, липа розцвіла (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 141); Свіжий вітрець обвівав русий вигорілий чуб косаря (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 544).  Словник української мови в 11 томах
6. вітрець — Вітер, -тру м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Мет. 165. Із вітром могила в степу розмовляє. Шевч. 37. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ.  Словник української мови Грінченка