вітрило —
Як правильно зветься українською мовою прикріплене на щоглі полотнище, за допомогою якого вітер рухає судно – вітрило чи парус? Перекладаючи російський іменник парус, сучасні словники на перше місце ставлять вітрило з усіма його похідними...
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
вітрило —
вітри́ло іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
вітрило —
-а, с. 1》 Прикріплений до щогли або реї великий шматок полотна певної форми (трикутний, прямокутний), за допомогою якого вітер рухає судно. 2》 Народнопоетична форма звертання до вітру.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вітрило —
ВІТРИ́ЛО¹, а, с. 1. Прикріплений на щоглі великий шматок полотна певної форми (трикутний, прямокутний), за допомогою якого вітер рухає судно. І попливе човен 3 широкими вітрилами (Т. Шевченко); Посідали на кораблик .. Осел веслує.
Словник української мови у 20 томах
вітрило —
Полотнище з еластичного матеріалу (бавовняні або синтетичні тканини), прикріплене на щоглі, ін. частинах рангоуту або штаґах судна, буєра; за допомогою в. енергія вітру перетворюється в енергію руху; різновид рушія.
Універсальний словник-енциклопедія
вітрило —
без керма́ і без вітри́л. Не маючи певного спрямування, визначеної мети. Молодий Кримський йшов в українську літературу з чистими намірами патріотично настроєного неофіта, але, як кажуть, без керма і без вітрил (З журналу). ні керма́, ні вітри́л у кого.
Фразеологічний словник української мови
вітрило —
ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет.
Словник синонімів української мови
вітрило —
ВІТРИ́ЛО, а, с. 1. Прикріплений на щоглі великий шматок полотна певної форми (трикутний, прямокутний), за допомогою якого вітер рухає судно. І попливе човен 3 широкими вітрилами (Шевч., І, 1951, 263); Посідали на кораблик.. Осел веслує.
Словник української мови в 11 томах
вітрило —
докл. див. парус.
Архітектура і монументальне мистецтво
вітрило —
Вітрило, -ла с. Парусь. І попливе човен в широкими вітрилами. Шевч. 238.
Словник української мови Грінченка