вітрило
ВІТРИ́ЛО¹, а, с.
1. Прикріплений на щоглі великий шматок полотна певної форми (трикутний, прямокутний), за допомогою якого вітер рухає судно.
І попливе човен 3 широкими вітрилами (Т. Шевченко);
Посідали на кораблик .. Осел веслує. Вовк рулює, а Лисичка вітрил пильнує (І. Франко);
Вітрила горять на фрегатах, тікає турецький паша (М. Нагнибіда);
Уже він напнув вітрило, і попутний вітер жене баркас далі (А. Шиян);
* Образно. Кудись пливли хмарок ясні вітрила (В. Сосюра);
* У порівн. По воді пливе білий лебідь, задерши вгору свої широкі срібні крила, ніби вітрила (І. Нечуй-Левицький);
Здається, сонце полощеться, наче вітрило на морі (Є. Гуцало).
2. перен. Те, що визначає рух уперед, розвиток, поступ; рушійна сила.
Диплом – це вітрина, виставка, патент. Вітрило до човна, спущеного в житейське море (Ю. Мушкетик);
Не вітрил потребує наша економіка нині й не бурхливих дискусій. Є проблема вмілого кермування, щоб наш човен не перекинувся, а таки виплив у те широке море, куди зійдуться всі повноводні ріки різних цивілізацій (з газ.).
3. поет. Форма звертання до вітру (у 1 знач.).
Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: – Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т. Шевченко);
– Вітрило, вітроньку, вітрисько, В небеснім безкраї лети, На вояків не падай низько (А. Малишко).
ВІТРИ́ЛО², а, с., архт.
Елемент склепіння у вигляді вигнутої трикутної форми.
Вітрило заповнює простір між підпружними арками, що поєднують сусідні стовпи підкупольного квадрата (з наук. літ.);
Нерідко мечеті в Туреччині мають трикутне вітрило як своєрідну інтерпретацію купола (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)