гадючин —
гадю́чин прикметник
Орфографічний словник української мови
гадючин —
-а, -е. Належний гадюці (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
гадючин —
ГАДЮ́ЧИН, а, е. Належний гадюці (в 1 знач.). Ота нора, гадючина домівка (І. Франко); Опанувавши табірний простір, туристи розширили свої розвідки до гадючиної території і вбили господарку (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
гадючин —
ГАДЮ́ЧИН, а, е. Належний гадюці (у 1 знач.). Ота нора, гадючина домівка (Фр., XI, 1952, 335).
Словник української мови в 11 томах
гадючин —
Гадючин, -на, -не Принадлежащій, свойственный гадюкѣ. Не лай гадючину матір. Чуб. II. 12.
Словник української мови Грінченка