гадючин

гадю́чин

-а, -е.

Належний гадюці (у 1 знач.).

Значення в інших словниках

1. гадючин — гадю́чин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гадючин — ГАДЮ́ЧИН, а, е. Належний гадюці (в 1 знач.). Ота нора, гадючина домівка (І. Франко); Опанувавши табірний простір, туристи розширили свої розвідки до гадючиної території і вбили господарку (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. гадючин — Гадю́чин, -на, -не; -чині, -них  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. гадючин — ГАДЮ́ЧИН, а, е. Належний гадюці (у 1 знач.). Ота нора, гадючина домівка (Фр., XI, 1952, 335).  Словник української мови в 11 томах
5. гадючин — Гадючин, -на, -не Принадлежащій, свойственный гадюкѣ. Не лай гадючину матір. Чуб. II. 12.  Словник української мови Грінченка