гадючин
ГАДЮ́ЧИН, а, е.
Належний гадюці (в 1 знач.).
Ота нора, гадючина домівка (І. Франко);
Опанувавши табірний простір, туристи розширили свої розвідки до гадючиної території і вбили господарку (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)ГАДЮ́ЧИН, а, е.
Належний гадюці (в 1 знач.).
Ота нора, гадючина домівка (І. Франко);
Опанувавши табірний простір, туристи розширили свої розвідки до гадючиної території і вбили господарку (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)