гиндик —
гинди́к іменник чоловічого роду, істота індик діал.
Орфографічний словник української мови
гиндик —
-а, ч., діал. Індик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гиндик —
ГИНДИ́К, а, ч., діал. Індик. Дядькові Єгорові .. міщани з хуторів приносили курей, гиндиків, качок, гусей (з мемуарної літ.); [Козачук:] Засмажимо кабана пудів на сім. Наріжемо гусей, гиндиків (Ю. Мокрієв); * У порівн. Бовкун сидів надутий, мов гиндик (С. Скляренко).
Словник української мови у 20 томах
гиндик —
ІНДИ́К (свійський птах родини фазанових), ДУНДУ́К розм., ГИНДИ́К діал., ТРУХА́Н діал. Ліля у нас хазяйка: годує індиків, качок і голубів (Леся Українка); Гнуться столи, гнуться Під смачними пирогами, Під гиндиками й качками (Л.
Словник синонімів української мови
гиндик —
ГИНДИ́К, а, ч., діал. Індик. Дядькові Єгорові.. міщани з хуторів приносили курей, гиндиків, качок, гусей (Збірник про Кроп., 1955, 34); [Козачук:] Засмажимо кабана пудів на сім. Наріжемо гусей, гиндиків (Мокр., П’єси, 1959, 29); *У порівн. Бовкун сидів надутий, мов гиндик (Скл., Хазяїни, 1948, 62).
Словник української мови в 11 томах
гиндик —
Гиндик, -ка м. и пр. = индик и пр. Рудч. Ск. І. 32. Гиндик буде белькотіти. Грин. II. 224.
Словник української мови Грінченка